Психотравмуюча подія

☝️Звична людська відповідь на небезпеку – складна система реакцій, яка залучає тіло і розум.

Травматичні реакції виникають тоді, коли дія не дає результату. Коли не можливі ні опір, ні втеча. Людська система самозахисту виходить з ладу, перевантажуються звичні стратегії пристосування до життя. Отже травматичні події є надзвичайними для людини.

Колись вважалося, що такі події трапляються нечасто. У 1980 році, коли посттравматичний стресовий розлад було вперше включено у діагностичний посібник, Американська психіатрична асоціація описувала травматичні події, як «такі, що виходять за межі звичного людського досвіду». Нажаль, виявилося, що таке визначення не точне.

На даний час психотравмуючу подію визначають, як екстремальну критичну подію, що становить загрозу життю, несе безпосереднє зіткнення зі смертю, становить загрозу серйозного ушкодження або сексуального насильства. Відбутися ця подія може в один із таких способів: безпосереднє переживання травматичної події, перебування свідком подій, які трапились з іншими, знання того, що травматична подія трапилась із членом сім’ї чи близьким другом; переживання багаторазового зіткнення з нестерпними деталями травмуючих подій (наприклад, фахівці швидкого реагування, які збирають людські останки).

Такі події викликають у людей крайні прояви відчуття безпорадності, жаху, втрати контролю та знищення. Це може бути сексуальне та фізичне скривдження в дитинстві, масштабні транспортні аварії, стихійні лиха, пожежі й опіки, ДТП, зґвалтування та сексуальне насильство, катування, війна, перебування свідком вбивства чи самогубства іншої людини.

Опитування населення у США свідчать, що понад половина дорослих людей пережила принаймні одну значущу травматичну подію. Однак 80% людей переживших психотравмуючу подію не маєть розвитку ПТСР.

Література: Психологічна травма та шлях до видужання» Джудіт Герман, «Основи травмо-фокусованої психотерапії» Джон Бріер, Кетрін Скотт