Чорно-біле мислення

Наш мозок 🧠 – результат еволюції. І так само результатом еволюції є наша психіка. Те, як ми бачимо світ, та те, на що спираємось приймаючи рішення, зумовлено певними об`єктивними причинами.

Інформаціїї, яка нас оточує, дуже багато і вона різнопланова. Це означає, що потрібно дуже багато ресурсів, щоб зробити такий складний багатофакторний аналіз, та обрати найефективніший спосіб поведінки. Тому наш мозок “спрощує” складні речі. В результаті утворюються певні окуляри, через які ми сприймаємо дійсність. І в певних ситуаціях це має сенс. Проте якщо ми звикаємо та втрачаємо здатність “знімати ці окуляри”, це може мати негативні наслідки.
Такі “окуляри” називаються когнітивними фільтрами, і у різних класифікаціях іх налічують 8-14 (хоча, якщо чесно, зважаючи на нюанси, їх можна нарахувати більше 100). Один з найрозповсюдженіших – чорно-біле мислення.
– “Я нічого не досягнув в житті” (і вже забувається, що є робота, житло та повага друзів),
– “Потрібно робити все або ідеально, або зовсім не робити” (і не існує такої категорії як “достатньо добре”),
– “Я ніколи не брешу!” (без коментарів)
– “Ти завжди так робиш!” (певно ж не завжди, але хто на це зважає?..)
Все це приклади поляризованого мислення. Але ж світ не є чорно-білим. Навіть якщо, зважаючи на певні психологічні стани, ми не можемо бачити інших кольорів, то хотілося б зберегти можливість розрізняти відтінки і робити свій #вільний_вибір🙂