Пасивна агресія

На жаль, в нашій культурі поширений стереотип, що злитися – погано, а відверто заявляти про своє бажання або небажання чогось – не ввічливо. Ми навчилися доволі довго тримати в собі образи і мовчати про власні потреби та почуття. Щоправда, від того, що ми намагаємося не помічати воду, яка крапає в склянку, вона не припиняє в неї крапати і рано чи пізно почне литися за край. Не виражені емоції накопичуються і знаходять інші варіанти виходу – пасивну агресію. Це може бути сарказм, ігнорування, плітки, маніпуляції. Це схоже на тицяння зубочисткою в іншу людину – крові нема, від цього не помирають, але поступово зводить з розуму. Докладніше про форми пасивно-агресивної поведінки ми розкажемо у наступному пості.

Але чому ми вчимося стримуватися заміть того, щоб бути щирими з іншими? Людина може так поводитись через те, що протягом певного часу її потреби не задовільнялися, коли вона просила про щось прямо. Або заборонявся прояв окремих емоцій. Чи навпаки дитина бачила, як сваряться батьки і вирішила, що не буде так робити, коли виросте. Тоді людина не вміє виходити із ситуації по-іншому, не вміє висловити відкрито свою злість та невдоволення, боїться конфлікту, соромиться говорити про свої потреби та бажання, а інколи і сама не знає, чого насправді хоче.

Однак, все можна виправити. Половина успіху в позбавленні від будь-якої звички, яка знижує якість життя, – вміння її визнати. Коли емоції накочують хвилею, візьміть паузу, спробуйте задати собі питання, що ж конкретно було причиною. А коли охолонете, то відкрито обговоріть це з іншим учасником ситуації. Скажіть щиро, що насправді ховалося за проявом пасивної агресії та бережіть ваш #вільний_вибір.