Травматичні спогади (4 частина)

Так, ми складаємо історії про себе. В цих історіях все йде послідовно. Наші думки і вчинки мають певні наслідки. Наші досягнення та невдачі логічно виходять із наших зусиль. Ми маємо матеріал, щоб робити висновки та вчитись на власному життєвому шляху. Отже, зазвичай, спогади утворюють ланцюжок пов’язаних між собою подій, який надає нашому життю певний сенс.

Що ж відбувається, коли в наше життя вривається травматична подія, яку психіка не змогла опрацювати “у робочому порядку”? У такому випадку спогад наче вибухом розриває історію життя на “до” та “після”. Руйнується змістовний причинно-наслідковий зв’язок між нашим життям до події та тим, що було потім. Сам травматичний спогад стирчить ніби в стороні від нашої історії. Він поза часом. Поза змістом. Поза сенсом. Надмірно яскравий, присутній в тілі, схожий на дурний калейдоскоп, що застряг у часі. Травматичний спогад заважає. Заважає бути присутнім у “тут та тепер”. Заважає відчувати радість життя. Заважає будувати плани та реалізовувати їх.

Звичайно, опрацювання травматичного спогаду не скасує того, що сталося. Але дасть змогу вибудувати нові зв’язки між минулим та майбутнім. Звільнить енергію для того, щоб мріяти та втілювати свої мрії у життя. Та може подарувати вам можливість робити #вільний_вибір